Вероніка Костевич — аналітично-орієнтований психолог, танцювально-руховий терапевт, фахівець ЦПСР НаУКМА.
Креативний рух – як практика психофізичного розвитку особистості (Танцювально-руховий підхід)
У дитинстві ми багато експериментуємо, стаючи дорослими, часто забуваємо про можливий потенціал експериментів, часто діємо за вже відомою нам схемою, вихід за яку іноді супроводжується незручністю, збентеженням. Відомо, що стереотипи бімодальні: з одного боку, вони допомагають нам швидко орієнтуватися і реагувати в повсякденному житті, з іншого – не дають побачити нове, по-іншому поглянути на звичну ситуацію, розвиватись. Так само і в русі: з одного боку ми з дитинства вміємо рухатись та жестикулювати, а з іншого – практично не усвідомлюємо те, що відбувається з нами на рівні тіла, тобто пропускаємо безліч можливостей для розкриття особистісного потенціалу, можливостей зробити свою діяльність ефективнішою, можливостей свободи, радості і творчості.
Тіло і психіка – нерозривний тандем. Наші психологічні проблеми осідають в нашому фізичному тілі та залишають свій слід у вигляді затисків, викривлень, болей та ін. Блокована енергія, невиражені емоції обмежують наші рухи, відображаються на нашій поведінці, породжують неефективну напругу, виснаження організму. Звільняючи своє тіло, роблячи різноманітнішими і ефективнішими свої рухи ми звільняємо і відкриваємо різноманітність своєї особистості. Таку позицію підтримують представники тілесно-орієнтованої психотерапії (У. Райх, А. Лоуєн, Ф. М. Александер, М. Фельденкрайз та ін.) і танцювально-рухової психотерапії (М. Чейс, Р. Лабан, І. Бартенієфф, М. Старк Уайтхаус та ін.). Теоретична і методологічна база цих двох напрямів і є основою даного заняття.
Метою заняття «Креативний рух – як практика психофізичного розвитку особистості» — є демонстрація можливостей танцювально-рухової терапії в процесах особистісного зростання, самопізнання особистості через усвідомлення структурних і функціональних особливостей свого тіла, роботу з затисками та обмежуючими патернами руху, експериментування з новими формами руху, що не використавувалися раніше.
Протягом заняття будуть використані наступні техніки:
— техніка розігріву тіла: body-djaz;
— техніки спрямовані на усвідомлення напружених ділянок тіла та їх розслаблення (А. Лоуен);
— вправи, що сприяють усвідомленню рухових патернів і експериментуванню з новими формами і характеристиками рухами (дана частина роботи побудована на основі системи аналізу руху Лабан-Бартенієфф);
— техніки структурованої і неструктурованої імпровізації.
Заняття складається з трьох частин: розминка (використання технік розігріву тіла), основна частина (техніки спрямовані на роботу з певною темою або проблемою), завершальна частина (інтеграція досвіду), що сприяє м’якому зануренню учасників в процес психофізичної роботи, а також інтеграції отриманого досвіду.
Участь в занятті дає можливість по-новому подивитися на своє тіло, дізнатися про нові можливості руху нашого тіла та на власному досвіді відчути вплив тілесних процесів на нашу особистість.
